|
Ви раптом стали помічати, що дитина почала надто емоційно
реагувати на те, що відбувається навколо. Раз у раз у неї на очах з’являються сльози,
вона стала вразливою, а раптом у неї трапляються приступи невтримного сміху.
Дитина вчиться керувати своїми емоціями, вона починає розуміти, що емоції мають
відповідати певній ситуації. У неї поки що недуже добре виходить справлятися з
ними, але… пройде багато часу, у таке ще не донедавна безтурботне й імпульсивне
маля стане більш урівноваженим, спокійним, навіть, може, трошки замкненим у
собі.
Одним із проявів психологічної кризи є
емоційна нестійкість. Дитина прагне привернути до себе увагу, нехай іноді й не
дуже адекватними способами. А дорослий не завжди вибирає правильну тактику
поведінки, він починає сварити дитину за її кривляння” та істерики”, не цілком
розуміючи, із чим вони пов’язані. І що в результаті? Така щира, така відкрита дитина
стає мовчазною та замкненою, вона все більше і більше віддаляється від батьків.
А потім це протиріччя поглиблюється, стає все ширшим і переростає в підліткові
конфлікти.
Для того щоб уникнути проблем у спілкуванні
з дитиною, спробуємо приділити трохи більше уваги її емоціям і розібратися з
причинами їх появи, а також допомогти дитині познайомитися з різними емоціями і
з тим, як вони проявляються.
Емоційні порушення
У школі до дітей
збільшується кількість вимог, очукувань, наголос робиться на тому, що учень «повинен», а не тому , шо він "хоче”. З іншого боку, учням приємно
почуватися дорослішим, відповідальнішим, бачити, що його оточуючі його сприймають.
Зрозуміло, що таке становище викликає протилежні переживання: з одного боку,
прагнення виправдати очікування, а з іншого—страх виявитися поганим учнем.
Умовно можна виділити 3 найбільш виражені
групи так званих важких дітей”, що мають проблеми в емоційній сфері.
Агресивні діти. У таких дітей не рідко
є прояви афективної поведінки.
Емоційно нестримані діти. Діти, що належать до цього типу, на все реагують занадто
бурхливо: якщо вони виражають захоплення, то своєю експресивною поведінкою
заводять весь клас”; якщо вони страждають—їх плач і стогін будуть занадто
голосними і зухвалими.
Занадто сором’язливі,
ранимі, вразливі, боязкі, тривожні діти. Вони соромляться ясно і голосно виражати свої емоції,
будуть тихо переживати свої проблеми, боячись звернути на себе увагу.
Безсумнівно, характер прояву емоційних реакцій
пов’язаний
із типом темпераменту. Не існує поганих і хороших емоцій, і дорослий у
взаємодії з дитиною повинен безупинно звертатись до доступного для дитини рівня
організації емоційної сфери, сприяти ефективній регуляції дитини.
Як планувати роботу?
Як можна планувати роботу з дітьми, які дійсно потребують
психологічної допомоги? Потрібно постаратися за допомогою індивідуально
дібраних методик виявити можливу причину емоційної дисгармонії. Адже
неадекватні реакції — це наслідок, а не причина психологічних проблем. Не завжди
доцільно починати дослідження емоційно-неврівноважених дітей з тестів,
безглуздих, на їхній погляд, чергових завдань дорослих. Іноді дитині необхідне
просто людське спілкування, розуміння, хоча треба сказати, що не завжди діти
йдуть на контакт, вони вже навчилися не довіряти. У таких випадках краще дати
учневі спокій, а через деякий час постаратися зацікавити його якоюсь
діяльністю, можливо, підключити його до роботи в групі.
Різні форми ігрової терапії, емаготерапії (терапії
образами), арт-терапії допомагають дитині пережити свої пригнічені почуття.
Приміром, казкотерапія дає можливість дітям ідентифікувати себе з героями казок
і разом із ними пережити важкі емоції, внутрішньоособистісні конфлікти й
успішно розв'язати їх. Відповідно до віку діти одержують у доступній формі
психологічні знання, що дозволяють упоратися з почуттям самотності,
неповноцінності, невпевненості в собі, з переживаннями провини, сорому.
Подальше промальовування казок також дає можливість виразити свої почуття за
допомогою образів, символів, тобто звільнитися, «очиститися» від гнітючих
емоцій. Доброзичливе
й розуміюче спілкування, ігри, малювання, прослуховування й обговорення казок,
рухливі вправи, музика, а найголовніше — увага до дитини — допомагають їй
прийняти себе та світ, що її оточує.
Ефективними можуть бути заняття позашкільною діяльністю,
особливо в гуртках соціально-реаблітаційного напрямку. керывник психологычного гурткка "Стань творцем свого життя". Пяткова К.С.
|